Зведена сестра в панчохах

Сонячне світло ліниво пробивається крізь напівпрозорі штори, висвітлюючи їх тіла м'якими відблисками. Повітря в приміщенні гаряче від передчуття, насичене ароматами шкіри, легких парфумів і чогось неминучого. Вона стоїть перед ним, її вигини підкреслені тонкими лініями панчіх, мереживо яких м'яко притиснуте до її шкіри. Дихання у неї уривчасте, вона відчуває на собі його погляд - гарячий, вимогливий. Кожен рух, кожне тремтіння в напружених м'язах створює між ними електричний струм. У цій грі немає слів – тільки погляди, почуття, тонка грань між нетерпінням і передчуттям. Час сповільнюється, залишаючи їх наодинці з цим незворотнім потягом.